AFFOREST

AFFOREST










8 лютого - 18 березня 2018 року
Великоанадольський музей лісу





Історія Великоанадольського лісу починається у 1843 році. Тоді було прийнято рішення - відрядити випускника Царськосільського лісового інституту (тепер Санкт-Петербурзьський державний лісотехнічний університет ім.Кірова) - Віктора Єгоровича фон Граффа освоювати території та змінити кліматичні умови шляхом насадження лісу. З того часу обраний ним для лісорозведення  Великоанадольський район, вважається місцем де було започатковано штучне висаджування лісу. Тепер це державний заказник площею 2543 га, історію якого розкриває створений у 1991 році Великоанадольський музей лісу.





AFFOREST - це в першу чергу реактуалізація феномену особистості фон Граффа, його діяльності. Витончена естетика дигітального пейзажу, дослідження архівів та фондів музею, співпраця з науковими співробітницями\ками - допомогли осягнути глибину вчинку, переосмислити людські можливості та уособити рукотворність лісу.





Катерина Бучацька у серії стереозображень fon Graff Generator (1) говорить що краса історії створення Великоанадольського лісу у візіонерстві її автора. Яка частка професіоналізму / чуда у створенні лісу у степовій зоні? Як наважуються на таку дію? Що було б сьогодні на цьому ж місці, якщо б одна людина не вирішила інакше майже два століття тому? Саме над цими питаннями розмірковує Катерина у серії стреозображень, поєднуючи сучасний ліс та фантазії на тему його відсутності.





Ксенія Гнилицька створила Альтернативний портрет Віктора Єгоровича  фон Граффа на порцеляновій тарелі (2). “Не дивлячись на те, що в  сучасному розумінні іронія та абсурд часто дратують прискіпливого гностика, який здатен чіплятися за логіку у темряві неповноцінності та мрячності буття, цей "колаж" декоративних сенсів є трансцендентним витвором свідомості автора.” - коментує свою роботу художниця. 





Історія Великоанадольського лісу вражає масштабом перетворень, котрі не можливо осягнути оком наживо. Побачити як виглядав та вигладає ліс ми можемо завдяки численним схемам насаджень, котрі створював фон Графф та його послідовники. Олексій Романенко, Юлія Макаренко - художники, що працюють в основному з фотографією та gif, цього разу створили геральдичні анімаціїї (3), надихнувшись естетикою схем лісопосадок, що знаходяться в експозиції музею. Медіа носії продовжують та ніби оживляють вже звичні схематичні зображення.





Станіслав Туріна поетизує буденне слово “ліс(4), надаючи йому різноманітних конотацій,  в залежності від особистості висловлювача. 





Олександр Верещак, перебуваючи у Великоанадольському лісі помітив у ньому чимало годівниць для оленів та косуль. Бесідуючи з місцевим мисливствознавцем художник дізнався про екологічні технології будування годівниць, особливості їх місцерозташування, раціон тварин. У м. Ржищів на Київщині Олександр побудував кілька таких Годівниць (5) для місцевих косуль, що напевне мали в тому велику потребу через наднормову кількість снігу в цій місцевості. А в експозицію Великоанадольського лісу зробив схему-документацію для популяризації такої діяльності та відеороботу “Вітер” (6), що зображує медитативне коливання віт дерев рідного лісу художника, як подяку за корисний досвід. 





Осмислюючи феномен самого музею Ксенія Гнилицька створила  настільну гру “Великоанадольский ліс” (7). Художниця експериментує з інтерактивними методами музейної роботи: “Відвідини музею вселили в мене сили та розкрили більш глибоке бачення ситуації, що склалася навколо музейного наративу. Кидається у вічі вже звикла нам боротьба ідеології за вітринами музеїв, залишки застиглої природи, зашклених діорам та опудал знайомі нам з дитинства. Таким чином, опиняючись в регіональному музеї натрапляєш на дитинство. Виховуючи двох дітей, я постійно відчуваю потребу  сучасних дітей в грі, через яку вони і пізнають життя, адже наше завдання зробити з музею місце зібрань та обміну досвідом, простором живого емпіричного інтерактивного розвитку та взаємодії.” 





Аліна Якубенко представила на виставці відеодокументацію історії про саджання одного із 7000 дубів Йозефа Бойса. “Билина про дубок” (8) - героїчний эпос на слова Ксенії Гнилицької. Оповідь у жанрі народної пісні-билини поєднує 3 історії, в яких відповідно  співставляє колективне - індивідуальне - героїчне.





Перша історія - практика заліснення степу Віктором Фон Граффом в 1943 році. Друга - висаджування берез у формі зірки в 1938 році у Великоанадольському лісі  до 20-ліття радянської влади. Третя - художник Йозеф Бойс в 1982 році на міжнародній виставці сучасного мистецтва Documenta розпочав свій видатний проект “7000 дубів”, котрий полягав у створенні надзвичайно масштабної скульптури на великій території, залучаючи усіх бажаючих садити дуби. Аліна Якубенко в своїй особистій оповіді наділяє її цінністю і тайною, а користуючись мовою народної пісні, немов виправдовує ірраціональність цих вчинків, так як і її послання не маючи логіки є абсурдним по суті, проте героїчним за змістом.





Намагання людини підкорити природні явища всеохоплююча, недалекоглядна та майже завжди має погані наслідки для обох сторін, але діяльність фон Граффа є унікальним прикладом позитивної практики таких взаємин, адже вони побудовані, перш за все, на любові і піклуванні.  Видатний лісовод М. К. Турський, писав: «рассказывают, что фон Графф, уезжая из лесничества в Москву на должность профессора, обнимал выращенные им деревья, прощаясь с ними, как с детьми своих многолетних забот и волнений» 





Учасники: Дана Брежнєва, Катерина Бучацька, Олександр Верещак,  Ольга Гончар, Ксенія Гнилицька,  Саша Долгий, Наталка Дяченко, Юлія Макаренко, Леонід Марущак, Євгенія Моляр, Олексій Романенко, Антон Смірнов, Станіслав Туріна, Аліна Якубенко.





Організатори: Мистецький напрямок Українського кризового медіа-центру за фінансової підтримки проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II); USAID; самоорганізована ініціатива ДеНеДе; Великоанадольський музей лісу


Leave a Comment